ФЕЗР1

Саморегуляція та зацікавленість у світі

🍀Це назва першої базової здібності дитини/дорослого згідно концепції DIR.

🍀«Перша» – тому, що з’являється й починає розвиватися одразу після народження, а також тому, що складнощі з саморегуляцією впливають на розвиток та функціонування всіх наступних базових здібностей (таких як: здатність знаходитися в контакті з іншою людиною, вміння комунікувати, розмовляти, ефективно взаємодіяти з іншими, вирішувати різні моторні та соціальні задачі, долати перешкоди, мислити, співчувати, рефлексувати…)

🍀Саморегуляція – це здатність концентрувати увагу, керувати своєю увагою, керувати своїми діями та емоційними проявами; відчувати свої тілесні потреби, своє тіло та піклуватися про своє тіло; вміння розслаблятися, коли час розслаблятися (наприклад, коли час спати та відпочивати); вміння бути мобілізованим, уважним, бадьорим, коли це потрібно; здатність сприймати інформацію від оточення та помічати власні тілесні сигнали, здатність обробляти цю інформацію та надавати сенс цим сигналам (наприклад, «мене кличуть», «мене щось запитують», «тут занадто високо, це небезпечно»…, або «холодно, треба вдягнутися», «хочу в туалет, потрібно піти туди, не відкладаючи», а також більш складну інформацію від зовнішнього та внутрішнього світів…); вміння діяти послідовно; терпіти, коли потрібно терпіти … та багато іншого. Якщо намагатися визначити саморегуляцію однією фразою, то, мабуть, вийде – «здатність сприймати себе та світ і діяти відповідно актуальній ситуації».

🍀Дитина народжується на світ. До її психіки починає йти непередбачуваний та незнайомий потік сенсорних сигналів – дотики, звуки, зображення, запахи, нові смаки, відчуття від м’язів та суглобів, відчуття, пов’язані з рухом та рівновагою, відчуття від внутрішніх органів. Що з цим робити? Як реагувати? Який в цьому сенс? Як до цього ставитися? Як вижити в цьому незрозумілому новому просторі? Як відрегулювати свою нервову систему, щоб, окрім жаху, відчувати ще щось, щоб був ресурс на пізнання себе та світу?

Ці питання принципові, якщо думати про те, як саме відбувається розвиток і перехід від немовля до дитини, що комунікує, розмовляє, самостійно ходить, досліджує навколишнє середовище, заводить друзів, йде до школи…

🍀В перші дні життя сенс в сенсорному потоці побачити ще неможливо, і дитина (якщо в неї нема суттєвих проблем із загальним станом здоров’я) кричить кожного разу, коли відчуває дискомфорт. Холодно – крик, жарко – крик, мокро – крик, голод – крик, спрага – крик, заважають гази – крик, непередбачувано торкнулися, перевдягають – крик… Тобто, така природня реакція на дискомфорт. Коли ж дорослі, які виховують дитину, задовільняють її потреби в їжі, тілесному комфорті тощо, дитина заспокоюється. Можна сказати, що почала працювати саморегуляція і в даному випадку від напруги та страждання після задоволення потреби дитині вдається перейти на якийсь час у розслаблений комфортний стан і витрачати психічний ресурс на дослідження того, хто поруч, того, що поруч. Але буває, що саморегуляція ще не почала працювати достатньо і дитина кричить, не може заспокоїтися, заснути чи спокійно подивитися навколо, навіть коли здається, що батьки вже все можливе й неможливе зробили задля задоволення потреб свого немовляти.

🍀Необхідно зазначити, що здібність регулювати себе розвивається все життя, а наприкінці життя поступово знижується.

🍀Достатньо розвинута саморегуляція в маленької дитини помітно відрізняється від розвинутої саморегуляції школяра, підлітка, дорослої людини. Так, якщо подумати про саморегуляцію батьків новонародженої дитини, то вона може передбачати здібність батьків швидко відновлювати ресурс, встигати відпочивати в короткі проміжки часу; здібність помічати роботу нервової системи дитини і власної нервової системи; керувати своєю увагою, своїми діями та емоційними проявами, вміти стримувати (контейнувати) роздратованість від втомленості, тривогу від сумнівів щодо правильності своїх дій, напругу від усвідомлення власної відповідальності та інші складні емоції, які супроводжують досвід виховання. Також саморегуляція, яка добре працює, дозволяє батькам ефективно планувати необхідні дії, гнучко реагувати, коли щось йде не за планом, знаходити час для отримування необхідної сучасної інформації щодо розвитку дітей, знаходити час на справи, які не пов’язані напряму з дитиною, але є важливими складовими життя родини, тощо.

🍀Саморегуляція – це не якась константа. Рівень функціонування цієї здібності не є постійним навіть протягом дня, є коливання. Наприклад, дитина довго в істериці й не може заспокоїтися – це зниження саморегуляції. Але, якщо батьки знають як супроводжувати, поступово саморегуляція поліпшується. Або дорослий захворів, температура 40, і можемо побачити значне зниження саморегуляції. Потім потрохи буде поліпшуватися.

🍀В контексті цієї теми буде корисним згадати про вікно оптимального збудження. Це такий стан психіки, коли якість збудження дозволяє добре фокусувати увагу, встигати сприймати та обробляти інформацію, мати достатньо ресурсу та бажання для навчання, пізнання, спілкування з іншими. Окрім цього вікна розглядаємо ще два стани: надмірне збудження (неможливість зосередитися, неможливість достатньо керувати діями, проявами; неможливість бути послідовним, стримувати агресивні або істеричні прояви; неможливість розслабитися, заспокоїтися; неможливість помічати, сприймати тощо) та недостатнє збудження (млявість, розсіяна увага, дефіцит уваги; недостатньо ресурсу, бажань; байдужість тощо). Саморегуляція – це здатність переходити до вікна оптимального збудження, коли це потрібно.

🍀Працюючи з дітьми та родинами, я прийшла до висновку, що на розвиток саморегуляції впливають три чинники:

1) Загальний стан здоров’я дитини/дорослої людини. Це зона компетентності лікарів.

2) Якість сенсорної інтеграції. Те, як саме, нервова система дитини/дорослого сприймає інформацію, яка надходить по сенсорних каналах (пропріоцептивний, вестибулярний, тактильний, аудіальний, зоровий, нюховий, смаковий, інтероцептивний), як ця інформація обробляється і який сенс їй надається.

3) Якість спів-регуляції дорослого зі своєю дитиною. Це про здатність дорослого супроводжувати дитину в перші роки життя: помічати, де саме зараз увага дитини, які сенсорні сигнали дитина опрацьовує саме зараз; відчувати, де потрібна підтримка, а де – ускладнення; вчитися разом з дитиною проживати різні емоції; допомагати дитині потрапляти у вікно оптимального збудження; коли необхідно, бути в змозі виставляти дитині чіткі кордони, межі; а головне – вміти разом з дитиною щиро радіти новому досвіду і цікавитися світом.

Другий та третій чинники – це зона компетентності батьків та DIR-фахівців.

🍀Коли саморегуляція гарна, психіка дитини має достатньо ресурсу, щоб помічати цей світ, людей навколо, мати бажання експериментувати, отримувати новий досвід і з кожним днем вирішувати все більш складні задачі розвитку.