ФЕЗР 3

Двостороння комунікація

🎈❤️ Це наступна базова здібність, яку ми добре вміємо розвивати через гру, флортайм-сесії та звичайне життя й побутову рутину. Розвивати, використовуючи концепцію DIR.

🎈❤️ Розвиток двосторонньої комунікації передує мовленнєвому. Якщо в будь-кого є складнощі з мовою, треба подивитися - що з комунікацією. (Це завжди працює.)

🎈❤️ Двостороння комунікація – це обмін комунікативними сигналами. Ці сигнали можуть бути (і на початку розвитку тільки так і є) невербальними, вербальними (це з’являється трохи пізніше), за допомогою міміки, жестів, вигуків тощо. Головне – ці сигнали емоційні. Тобто, двостороння комунікація – це обмін емоційними сигналами. Навіть коли ззовні виглядає ніби емоцій нема. 😊 Насправді в будь-яку мить всередині будь-кого завжди є кілька емоцій, і свідомо або несвідомо ми це транслюємо.

🎈❤️ Приблизно у віці 6 місяців у дитини вже може бути достатньо розвинена саморегуляція та здібність знаходитися в контакті з близькою людиною. Якщо так, то підґрунтя для розвитку двосторонньої комунікації є. Але ж потрібно, щоб до цього додавалася «грамотна» поведінка тих, хто піклується про дитину. Критично важливим є те, як батьки реагують на будь-які прояви дитини – емоції, міміку, жести, рухи, дії, вираз очей, звуки тощо. 

Дитина подивилася на нас – це комунікація. Ми киваємо дитині – це відповідь.

Дитина взяла маму за руку та тягне – це комунікація. Мама каже: «Йти? Куди?» - це відповідь на сигнал дитини і водночас зустрічне запитання, уточнення, продовження комунікації.

Дитина посміхається нам – це комунікація. Ми посміхаємось у відповідь.

Дитина вигукує щось – це комунікація, ми намагаємось цей вигук віддзеркалити або зробити інший вигук, який би виглядав як відповідь.

Дитина показує пальчиком кудись – це комунікація. Ми дивимось в той бік і перепитуємо: «М’яч? Дати тобі м’яч?». Дитина киває – це продовжується комунікація. Мама каже: «Зрозуміла. М’яч. Ось». Дитина бере м’яч і в неї задоволене обличчя – ця міміка дитини є відповіддю. Щоб зробити ланцюжок сигналів довшим, мама може сказати: «Ти дуже хотіла м’яч. Радієш. І я радію».

Дитина підходить до мами і тулиться – це комунікація. Мама обіймає у відповідь.

Дитина грається на майданчику та в якусь мить шукає очима маму, зустрічається з мамою поглядом – це комунікація. Мама каже: «Я тут. Я бачу. Все добре.» - це відповідь.

Мама щось пропонує дитині – це комунікація. Дитина у відповідь кричить, штовхається. Мама тоді каже: «Я бачу, що щось не подобається, але вибач, ми мусимо це зробити» - це відповідь на емоційний сигнал дитини, на її незадоволення.

🎈❤️ Буває так, що батьки кажуть: «Наш син не розмовляє». А флортайм-фахівець бачить, що дитина весь час щось вигукує, емоції проявляє, жестикулює, але батьки ніяк не відповідають, не реагують ніби. Фахівець запитує, чому не реагуєте. «Ну, так це ж не слова. Нам сказали не реагувати, поки нормально не почне казати». А яка в нього буде мотивація намагатися «нормально казати», якщо немає досвіду, що твої сигнали комусь дійсно цікаві?

🎈❤️ Буває дитина вокалізує багато, ніби сумну пісню сама собі співає. Слів нема, тільки вокалізація. Кажу батькам: «Те, що ми зараз чуємо, – це те, що всередині вашої дитини, це емоції. Це якийсь меседж про її емоційний стан, хоч і невербальний меседж. Треба відповідати. Так почне розвиватися спілкування, а потім і мовлення».

🎈❤️ Для того, щоб від вигуків та жестів перейти до повного сенсу потоку комунікації, необхідно відчути, що те, що ти вигукуєш, що ти робиш рухами або виразом обличчя, має великий сенс для батьків, вони на це реагують. Тоді прийде розуміння, що коли тебе кличуть: «Ваня!», то це не просто звуки, це мама чекає, що ти повернешся.

🎈❤️ Головною рисою двосторонньої комунікації є реципрокність, тобто взаємність. Партнери по комунікації обмінюються комунікативними сигналами по черзі. І кожен наступний сигнал є відповіддю на сигнал партнера. Якщо ж учасники комунікації не враховують те, що їм транслює інший, комунікація не відбудеться. Будуть паралельні два монологи. Люди не почують один одного. Не побачать спільного змісту. Буде суцільне розчарування.

Дитина щось хоче мамі показати, каже: «Мамо, дивись, пташка!». Мама замість відповіді каже: «Принеси книжку, будемо читати». Відчувається як ігнорування того, що для дитини важливо. Якщо таких «діалогів» в житті дитини багато, то треба подумати, що буде з її мотивацію спілкуватися з іншими, що буде із її самооцінкою, чи зможе вона спиратися на стосунки з мамою.

🎈❤️ Знову ж таки, комунікація, як і інші базові здібності, розвивається все життя. Стає все більш складною, наповнюється новими словами, відтінками, іноді виглядає й відчувається, як мистецтво… Для того, щоб комунікація розвивалася, найбільше допоможе наявність партнера по комунікації, якому з дитиною дуже цікаво, дуже подобається комунікувати. Ніби звучить просто та банально. Але доводиться все ж таки часто бачити, що дорослі не тримають фокус уваги на комунікації, на стосунках, ніби є щось більш важливе.

🎈❤️ Згідно концепції DIR одиницею комунікації є комунікативний цикл. Опановуючи цю базову здібність, дитина може підтримувати майже неперервний потік комунікації, який складається з десятків таких циклів. Флортайм-фахівці іноді ці цикли рахують. Бо відомо, - якщо дитина з легкістю відкриває та закриває 20+ циклів комунікації в будь-якій ситуації (крім стресової), вона готова переходити до опанування наступної базової здібності – ФЕЗР 4.