ФЕЗР 4

Складна комунікація та спільне вирішення проблем

🍧 Коли в дитини вже трішки розвинуті:

1) саморегуляція (вистачає ресурсу та бажання на дослідження себе та світу; присутня здатність бути активним, зосередженим, коли це потрібно; є вміння заспокоюватися та розслаблятися, спираючись на батьків; вміння керувати своєю увагою тощо);

2) вміння знаходитися в контакті з іншою людиною;

3) вміння ініціювати та підтримувати комунікацію, –

настає час для того, щоб почала розвиватися ФЕЗР4 – складна комунікація та спільне вирішення проблем.

🍧 На кожному етапі, коли на сцену виходила нова здібність, психіка дитини розвивалася, ставала більш складною, створювалися нові нейронні доріжки, в яких був записаний набутий досвід: досвід, як регулювати себе; досвід, як керувати увагою; досвід, що стосується сенсорного сприйняття; досвід контакту з іншою людиною; досвід обміну комунікативними сигналами; багато емоційного досвіду і досвід того, як батьки реагують на емоції. Це все створювало умови для початку розвитку більш складних здібностей.

🍧 ФЕЗР4 часто починає розвиватися десь у віці 10 місяців-1,5 року, коли дитина легко підтримує постійний потік емоційних взаємодій і може вже цю свою здатність використовувати для спільного вирішення все більш складних соціальних задач.

Спочатку це можуть бути задачі типу «показати татові, що потрібно дістати якусь коробочку з шафи та відкрити її». Сама дитина це зробити ще не може, але усвідомлює, що хоче цього, і наполегливо намагається від тата добитися цієї коробочки, використовуючи доступний арсенал звуків, жестів, міміки, емоцій. І вирішити цю задачу в них виходить спільно – енергія та наполегливість забезпечуються дитиною, вправні рухи - татом. Ця задача є соціальною, бо соціальна взаємодія для її вирішення необхідна.

🍧 Згодом, ці соціальні задачі стають все складнішими. Поливати квіти на дачі або наводити порядок з іграшками разом з мамою та за маминим проханням. Разом з татом робити домашнє завдання. Ефективно взаємодіяти на уроці з учителем та іншими учнями. Вміти гратися з іншими дітьми на майданчику або в садочку, зокрема – гратися в ігри з правилами. Успішно приймати участь в командній роботі. Бути в змозі купувати продукти в супермаркеті та розраховуватися на касі. Домовитися з друзями, спланувати й поїхати разом у відпустку. Відкрити власний бізнес. Зібрати рок-музикантів, запропонувати їм свої пісні, створити групу, записати альбом. Тобто, це все приклади соціальної взаємодії, яка вимагає вміння регулювати себе, вміння витримувати контакт, вміння ефективно комунікувати.

🍧 Важливою рисою ФЕЗР4 є наявність бажання, наміру. Саме інтенція досягти мети мобілізує роботу нервової системи; допомагає керувати своєю увагою, своїми діями, бути послідовним; дає сили залишатися в контакті та підтримувати комунікацію, навіть тоді, коли інші не одразу розуміють нас, не так розуміють, заважають своєю поведінкою тощо.

🍧 Водночас зі складною комунікацією та спільним вирішенням соціальних задач поступово починається формування самосвідомості. Можна сказати, що починається перехід від егоцентрації до децентрації (за Піаже). Дитина потроху розуміє: «Є я. Є інші.»

Є мої бажання. Є бажання інших.

Є мої емоції. Є емоції інших.

Є мої думки. Є думки інших.

Я можу хотіти цю машинку, але хлопчик може не хотіти мені її віддати.

Мені може подобатися тягнути котика за хвіст, але котику це не ок.

Мені цікаво розповідати весь час про цю комп’ютерну гру, але інші можуть втомитися і не хотіти слухати.

Це неймовірно суттєвий перехід і відбувається він не за одну мить, а розтягнутий у часі.

🍧 Як дорослі можуть своїми діями, своїми реакціями, своєю поведінкою допомогти дитині в розвитку ФЕЗР4?

🍧 Не робити за дитину все. Спостерігати, як дитина намагається зробити щось сама; супроводжувати; бути готовими включитися, запропонувати допомогу (але не поспішати з цим); піклуватися про безпечні умови експерименту. Якщо дорослі весь час все роблять за дитину – розвиток уповільнюється або блокується.

🍧 Під час флортайм-сесії – ускладнювати задачі, робити перешкоди різних типів (фізичні, емоційні, комунікативні, когнітивні). Але робити це з повагою та підтримкою. Не забуваючи про спів-налаштування, спів-регуляцію, синхронізацію тощо.

🍧 У побуті поступово підтримувати самостійність дитини, навіть якщо її рухи ще не дуже впевнені. Надавати простір для розвитку цієї самостійності.

🍧 Важко переоцінити, наскільки вміння батьків виставляти чітки межі дитині, коли це потрібно, та, навпаки, залишати багато простору для самостійності, коли це доречно, наскільки ці вміння батьків є критично значущими для розвитку ФЕЗР4.

🍧 Флортайм-фахівці вміють ювелірно балансувати: скільки зараз потрібно підтримки (і яка саме), скільки потрібно ускладнення (фрустрації). Балансувати так, щоб з одного боку дитина ні на мить не сумнівалася в опорі на стосунки, а з іншого боку щоб дитина опановувала все більш складні задачі.