Дослідження, що підтримують Floortime, не тільки розширюються, але й зростає кількість досліджень, аналізів і оглядів, які викликають сумніви щодо досліджень ABA та поведінкових підходів.

У нещодавньому проекті AIM (Autism Intervention Meta-analysis), який досліджував дітей молодшоговіку та був опублікований в Психологічному бюлетені Американської психологічної асоціації, вони виявили, що розвиваючі підходи мають вагоміші докази на підтримку ефективності, ніж поведінкові підходи.

У звіті Американської академії педіатрії за 2020 рік під назвою «Ідентифікація, оцінка та супровід дітей із розладом аутистичного спектру» було заявлено:

Втручання для маленьких дітей також може бути виведено з теорії розвитку, яка зосереджена на взаємозв’язку між рівнем чуйності опікуна та розвитком соціальної комунікації дитини. Завдяки взаємодії з іншими, діти вчаться спілкуватися, регулювати емоції та створюють основу для дедалі складнішого мислення та соціальної взаємодії. 

Моделі розвитку, які сприяють соціальній компетентності дітей з РАС, зосереджені на стосунках між дитиною з РАС та її опікуном і за допомогою коучінгу підвищують чуйність дорослого (тобто інтервенціоніста, батьків чи опікуна) шляхом слідування, розширення або приєднання до ініційованої дитиною ігрової діяльності. 

Підхід може бути спрямований на основні симптоми РАС, такі як проблеми зі спільною увагою, імітацією та афективним соціальним залученням. Розвиваючі моделі втручання зосереджені на навчанні дорослих брати участь у недирективних інтерактивних стратегіях для сприяння взаємодії та розвитку спілкування в контексті гри. Один із таких підходів відомий як DIRFloortime (модель, що розвиває та базується на індивідуальних відмінностях та стосунках)» (Hyman et. al., 2020).